Щорічно 9 грудня з ініціативи Організації Об’єднаних Націй відзначається Міжнародний день боротьби з корупцією (International Anti-Corruption Day). У цей день 2003 року в мексиканському місті Меріда на політичній конференції була відкрита для підписання Конвенція ООН проти корупції (ухвалена Генеральною асамблеєю ООН 31.10.2003 року).
Цей міжнародний договір передбачає заходи із запобігання корупції, покарання винних, а також механізми міжнародної співпраці в боротьбі з нею. Він зобов’язує держави — члени ООН проводити політику протидії корупції, схвалити відповідні закони і заснувати спеціальні органи для боротьби з цим явищем.
Конвенція набула чинності в грудні 2005 року після її ратифікації 30 країнами. Україна ратифікувала цю угоду 18 жовтня 2006 року.
Згідно з Конвенцією ООН проти корупції (2003) та Конвенції Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію (1999), корупція – це зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях, в цілях третіх осіб і груп, а також різні форми незаконного привласнення публічних коштів для приватного використання.
Корупція є складним соціальним, політичним і економічним явищем, яке, в тій чи іншій мірі, зачіпає всі країни. Вона руйнує демократичні інститути, сповільнює економічний розвиток і підриває державні устої. Корупція вражає основу демократичних інститутів через спотворення виборчих процесів, перекручення принципу верховенства закону і створення бюрократичних бар’єрів, єдиний сенс яких — вимагання хабарів.
Корупція має багато різновидів: хабарництво, незаконне привласнення товарів і послуг, призначених для суспільного споживання, кумівство (коли при прийомі на роботу перевага віддається членам сім’ї), надання впливу при виробленні законів і правил з метою отримання особистої вигоди. Жодна держава не є вільним від деякого рівня корупції. Міжнародне співтовариство і широка громадськість у всіх країнах постійно вимагають від публічних посадових осіб більшої відкритості і підзвітності.
В міжнародному договорі прописані заходи щодо запобігання корупції, покарання винних, а також механізми міжнародного співробітництва в боротьбі з нею. Документ зобов’язує країни-учасниці договору проводити політику протидії корупції, схвалити відповідні закони і заснувати спеціальні органи для боротьби з цим явищем.
Відповідно до Конвенції ООН проти корупції та Конвенції Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію, корупція – це зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях, в цілях третіх осіб і груп, а також численні форми незаконного привласнення публічних коштів для приватного використання. Крім того, до корупційних явищ належить і непотизм (кумівство, сімейність).
Документ зобов’язує держави, які підписали його, оголосити карним злочином хабарі, розкрадання бюджетних коштів і відмивання корупційних доходів. Відповідно до одного з положень конвенції, необхідно повертати кошти до тієї країни, звідки вони надійшли в результаті корупції. Конвенція – перший документ такого роду. Він особливо важливий для країн, де корумпованість всіх структур завдає шкоди національному добробуту.
