1 грудня – Всесвітній день бо­ротьби із ВІЛ/СНІДом. 

Як відомо, СНІД одна з найважли­віших проблем, з якою зіткнулося людство в XX столітті і з якою ми ввійшли у XXI століття.

Безумовно, СНІД – це трагедія для всієї людської спільноти. У суспільстві ми повинні з особливим співчуттям і підтримкою ставитися до людей з ВІЛ, адже найчастіше вони відчувають себе самотніми у боротьбі зі страшною недугою.

Сьогодні вже немає людини, яка б не чула про ВІЛ, СНІД. Багато людей в Україні вважають себе обізнаними з цього питання. Проте більшість молодих людей вважають, що ця проблема – це щось далеке, що вона їх не стосується і не буде стосуватися в майбутньому. Факти доводять протилежне – кожного року фіксують все більше випадків захворювань на СНІД.

Незважаючи на успіхи медицини, ВІЛ/СНІД все ще залишається невиліковною хворобою.

Всім нам давно відомо, що 1 грудня – Всесвітній день бо­ротьби із ВІЛ/СНІДом.  У цей день величезна кількість лю­дей на всій планеті приколюють до одягу червону стрічку. Як символ усвідомлення важливос­ті проблеми СНІДу. Як символ протесту проти дискри­мінації у відношенні до ВІЛ-позитивних людей. Як символ надії на те, що людство обов’язково пе­реможе цю хворобу.

Ця стрічка, як символ боротьби зі СНІДом, була задумана весною 1991 року. ЇЇ ідея належить художнику Франку Муру, який помер від СНІДу у 2002 році. Пропоную і нам сьогодні одягнути червону стрічку та підтримати тих, хто бореться з цією хворобою. (Психолог роздає маленькі червоні стрічки. Які учні кріплять на одяг)

        Давайте дізнаємося коротку історію  виявлення цієї хвороби.

     У 1976 році в США, де порівняно добре розвину­та медицина, уважні лікарі виявили доти не відо­му хворобу. Без видимої на той час причини хворі втрачали природний захист проти мікробів — імунітет. Мікроби, які відносно мирно співісну­ють на здоровому тілі, буквально підточували цих хворих. Ніякі антибіотики не допомагали.

Перші виявлені хворі дещо відрізнялися своєю поведінкою: вони були гомосексуалами  та кололи в вену наркотики. Тож спершу вирішили, що ці нещасні догралися — їх Бог покарав, та й заспокоїлися горді чистотою власної моралі.

Однак пізніше виявили нову хворобу в людей, яким переливали кров (із різних причин). У них також з’являлось нездужання, набрякали лімфа­тичні вузли на шиї, під руками, в паху, утворюва­лися виразки в роті. Трималась підвищена темпе­ратура. Надмірно потіли навіть від найменшого зу­силля, особливо вночі. Хвороба могла на деякий час відступити, але невдовзі починались різні інфекційні ускладнення: тривалий розлад кишеч­ника, запалення внутрішніх органів. Особливо несприятливо протікали простудні хвороби верхніх дихальних шляхів, швидко починалось запалення легень. Хворі катастрофічно втрачали вагу. Досить часто на шкірі ніг та в інших місцях розвивались специфічні червонувато-сині пухлини – саркома Капоші. І ніяке лікування не допомагало.

Допитливі вчені під керівництвом Галло та Монтаньє в крові хворих виявили антитіла проти невідомого інфекційного збудника. Незабаром під електронним мікроскопом (який збільшує, образно кажучи, сантиметр до кілометра) роз­гледіли вірус, який має прямо-таки жахливі влас­тивості. З кров’яної клітини, яка в нормі вбиває мікроби (лімфоцит), цей вірус робить потвору, що розмножує такі ж віруси за зразком свого вбивці. Новонароджені віруси швидко знищують усі захисні клітини. Кров нікому рятувати від мікробів. Це і є імунодефіцит – найстрашніший з усіх дефіцитів.

Багато хто дотепер не знає, що таке СНІД і ВІЛ, і плутають ці поняття. Яка ж різниця між  ВІЛ та СНІД?

Що ж означають ці незрозумілі і за­гадкові слова?

      ВІЛ означає Вірус Імунодефіциту людини. Цей вірус є причиною СНІДу. Іноді ВІЛ називають «вірусом СНІДу». СНІД означає Синдром Набутого Імунодефіциту, вірус проникає в організм людини і руйнує його імунну систему. Імунна система є частиною людського організму, що допомагає нам боротися з інфекціями і хворобами. СНІД є синдромом. Іншими словами, це сполучення захворювань та симптомів. Людина, заражена ВІЛ, може прожити довгі роки, перш ніж цей вірус призведе до СНІДу. Ця схема ілюструє різницю між ВІЛ і СНІД. Після того, як вірус попадає в організм людини, проходить близько трьох місяців, і в організмі з’являються антитіла до ВІЛ, які можна знайти за допомогою тестів. ВІЛ поступово послабляє імунну систему, опір організму інфекції стає настільки слабким, що в організм легко проникає цілий ряд інших інфекцій, що викликають різні захворювання і погіршують стан здоров’я людини.

ВІЛ відносять до сімейства ретровірусів або «повільних» вірусів. Ослаблення імунної системи може тривати роками, і людина, заражена ВІЛ, може жити нормальним життям, перш ніж відбудеться погіршення її здоров’я. Виявити ВІЛ в організмі можна за допомогою спеціального аналізу крові приблизно через 3 місяці після зараження. Якщо як мінімум два різних спеціальних тести підтвердять наявність антитіл до ВІЛ у крові (дадуть позитивний результат), то це означає, що людина інфікована ВІЛ.

ВІЛ-інфіковані люди повинні підтримувати постійний контакт зі своїм лікуючим лікарем, щоб той мав можливість спостерігати за їхньою імунною системою. Існує аналіз крові, що називається Т-клітинний тест, або СD4, що показує, як імунна система справляється зі своїми функціями. Якщо кількість клітин СD4 з часом падає, це вказує на послаблення імунної системи. В ідеалі варто проходити цей тест кожні 3-6 місяців і регулярно порівнювати його результати.
ВІЛ передається від однієї людини до іншої такими способами:

* При використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у вживанні і заражені ВІЛ) для ін’єкцій;
* При переливанні інфікованої крові неінфікованій людині;
* При занятті незахищеним сексом;
* Від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування плоду, при пологах чи годуючи дитину грудьми (слід зазначити, що зараз існують ефективні препарати, що дозволяють запобігти передачі ВІЛ від матері до дитини. Ці препарати доступні в Україні).

ВІЛ не передається:

* Через чхання, кашель, при перебуванні в одному приміщенні з інфікованою людиною (вірус дуже нестійкий і гине поза організмом людини);
* Через укуси комах;
* Через домашніх тварин;
* При використанні загального посуду (чашок, вилок, ложок), рушників, постільної білизни, телефону, унітазу, ванни, басейну, і т.д.;
* При обіймах, рукостисканні, поцілунку.

Які  шляхи передачі ВІЛ існують?

Існують ТРИ основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

1. Під час статевого контакту з ВІЛ-інфікованою люди­ною;
2. Коли цілісність шкірних покривів порушується гос­трим предметом (голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), яким перед цим користу­валась інфікована людина і кров якої залишилась на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ найбільший при повторному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а та­кож при переливанні крові, що містить ВІЛ;
3. ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності і пологів або після народжен­ня дитини через молоко матері.

Яким чином можна запобігти ВІЛ – інфікуванню?

     Як уже було сказано, причиною розвитку синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД) є ВІЛ. Для того, щоб запобігти інфікуванню, слід пам’ятати про шляхи передачі ВІЛ (статевий, через кров і від інфікованої ма­тері – дитині) та завжди дотримуватись таких правил:

• мати статеві зносини лише з однією людиною, яка, у свою чергу, повинна мати ці зносини лише з вами;
• при статевих контактах завжди використовувати презервативи;
• запобігати потраплянню сперми чи вагінальних виділень іншої людини на слизові оболонки вашої ротової порожнини, шлунка або пря­мої кишки, з яких вірус може проникнути в кров;

Пам’ятайте, що ризик ВІЛ-інфікування є найбільшим у разі повторного користування шприцом чи голкою для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також під час переливання крові, що містить ВІЛ.

В разі потре­би зробити маніпуляцію, пов’язану з порушенням цілісності шкірних покривів (проколювання вух, ін’єкція, гоління і т. п.), завжди слід користуватися сте­рильним (а ще краще разовим) інструментарієм;

Якщо жінка під час вагітності дізналася, що вона ВІЛ-інфікована або хвора на СНІД, для попередження пе­редачі ВІЛ плоду вона обов’язково повинна пройти при­значений лікарем курс профілактичного лікування та після пологів годувати немовля лише штучними суміша­ми, а не грудним молоком.

 Що то за життя з тавром ВІЛ/СНІДу ?

Коли статус ВІЛ-позитивних осіб стає офіційним, перед ними постає проблема дискримінації з боку громадськості:

• ізоляція та острах з боку сім’ї і друзів;
• звільнення з роботи або створення таких умов, що змушують людину залишити роботу;
• дискримінація з боку сусідів, включаючи навіть вимоги змінити адресу.

Ще гіршим в те, що презирливе ставлення суспільства є, мабуть, важливим фактором як низької кількості офіційно зареєстрованих випадків захворювання на ВІЛ/СНІД, так і недостатнього використання медичних закладів, таких, як державні центри боротьби зі СНІДом.

Упереджене ставлення частково є наслідком неправильної поінформованості громадськості про ВІЛ/СНІД. Однак ще більше хвилює дискримінація з боку працівників галузі охорони здоров’я. Не дотримуючись як професійної етики, так і закону України, медичні працівники часто порушують конфіденційність та анонімність інформації про хворих на ВІЛ/СНІД. Деякі з них навіть відмовляються надавати ВІЛ-інфікованим пацієнтам будь-які медичні послуги, незалежно від того, пов’язані вони з ВІЛ чи ні.

У більшості випадків громадська думка не розрізняє ВІЛ-позитивних дітей та дітей ВІЛ-позитивних батьків. Такі батьки часто змушені забрати свою дитину з дитсадка чи школи і виховувати її вдома або перевести до іншого закладу лише для того, щоб уникнути конфронтації та надати дитині змогу вчитися у більш сприятливих умовах.

ВІЛ не «вибирає», кого заразити. Від цього захворювання, на жаль, ніхто не може бути застрахований повністю.

Для прикладу, деякі відомі особистості, які померли від СНІДу.

Фредді Мерк’юрі,  британський співак, автор пісень і музичний продюсер, відомий передусім як вокаліст та клавішник рок-гурту Queen.

Айзек Азімов, американський письменник-фантаст. За його  твором «Я, робот» був знятий однойменний фільм з Уіллом Смітом. Володар численних нагород і премій заразився ВІЛ в 1983 році через донорську кров при операції на серці. Азімов помер в 1992 році від ниркової та серцевої недостатності, які розвинулися із-за ускладнень СНІДу.

Американський репер Ерік Райт, більше відомий як Eazy-E, 24 лютого 1995 року був доставлений в одну з лікарень Лос-Анджелеса з підозрою на астму. Але подальші аналізи показали, що у репера запущена стадія Сніду. 16 березня він публічно оголосив про свою недугу. Eazy-E помер 26 березня, так і не закінчивши свій останній альбом, який, втім, був виданий через рік після його смерті.

Джиа Каранджи була однією з перших у світі супермоделей. Ще з самого дитинства вона знала: модельний бізнес – це її покликання. Але з приходом слави і грошей дівчина зажила клубним життям.

Улюбленим місцем відпочинку був легендарний клуб Студія 54. Каранджі починала з кокаїну, а потім перейшла на героїн. Практично всі зароблені гроші вона почала витрачати на наркотики. У 1986 їй поставили невтішний діагноз, коли вона потрапила в лікарню з підозрою на пневмонію. Із-за хвороби і багаторічного вживання наркотиків вона почала фактично розкладатися ще за життя і померла 18 листопада 1986 року. Її поховали в закритій труні.

Як бачите від  СНІДу не рятує слава, визнання, талант і гроші. Рятує лише свідоме і відповідальне ставлення до свого здоров’я.

Бережіть себе для тих, кого ви кохаєте! І запам’ятайте: найкраща профі­лактика від СНІДу – це голова на плечах. Заражаються – по-різному, а по­мирають – однаково! Задумайтесь над цим! Зробіть пра­вильний вибір!